u/Schuscha

Hi, this is my first post here. Like many people with ADHD, I struggle with procrastination, and it's not because I'm lazy, but because my brain is overactive. Actually, that's not really what I wanted to write about; the problem is my hobbies (I don't have any)—or rather, I have very few. You know, for people like this, it's almost a matter of survival to be doing something, to be constantly occupied with something. But I don't know what-everything interests me at the same time, but everything is boring. For me to find something interesting, there has to be some kind of cognitive load—usually a podcast or story playing in the background and some kind of activity to keep my hands busy (sometimes I draw).
And I have an incredibly hard time with this; even though I take prescription pills for concentration— which help in everyday life-they don't cure my ADHD. And I feel that if I don't solve this problem, I'll end up in a depression again....

In short: recommend some hobbies for ADHD, or share your experience.

Редіт часто мені підсовує російські саб редіти, комʼюніті, пости. Я знаю можна обрати «показувати менше такого контенту», але воно не сильно допомагає, у пошуковій стрічці теж постійно вісвічуються руські саб редіти першими. Просто наболіло 🥲🥲🥲

В якийсь момент життя я приймала КОКи (комбіновані оральні контрацептиви), приблизно півроку. Та рівно тиждень тому я просто забула купити нову пачку, і так два дні поспіль, ну якщо чесно просто вирішила забити на них. Але я не очікувала що лібідо настільки сильно зросте…
Не те щоб я жаліюсь, просто я почала відчувати збудження майже завжди. Під час спокійного заняття своїми справами, на навчанні, з друзями, а ввечері взагалі прокидається якась друга особистість. Уже майже тиждень я «тероризую» хлопців, онлайн і на різних ресурсах, для того щоб порозмовляти на хтиві теми, обмінятись нюдсами, та обов’язково отримати пару дікпіків. Моє бажання трахатись взагалі не перестає мене покидати, і збудити мене може ледь не що завгодно 🤦‍♀️🤦‍♀️
Але в цьому не було б проблеми, якби у мене був партнер, але і знайти його не так просто як здається. А апетити все ростуть, і ростуть, я вже починаю перейматись, що просто онлайн спілкування мені не вистачить.
Може в когось були схожі проблеми або можете поділитись досвідом? Відкрита до будь-яких обговорень :D

Найголовніше, звідки ці противні жучки взагалі беруться??? І чи безпечні вони? Як їх 100% вивести? Бо я вже таких «протеїнових» каш наїлась… Ще знаю є харчова моль, але я з нею не зтикалась

Прошу поділіться вашим досвідом, порадами і думками. Вибачте, якщо десь замало контексту або забагато підробностей, я просто не знаю з чого почати.

Перш за все, я просто хочу анонімно висказатись, бо мені чомусь соромно, що я не можу просто забути і жити далі. Я так довго боролась з тим щоб це визнати.

Важливо зауважити, що я не була закохана в цю людину і зараз справа не в почуттях, і «любові». Я з самого початку обʼєктивно і прагматично сприймала ці стосунки, у мене ніколи не було ілюзій щодо нього, і наших стосунків. З самого початку я визнавала той факт, що ці стосунки були просто моїм досвідом і я зовсім не сприймала колишнього як центр мого всесвіту, не була зациклена на цьому. Короче кажучи, я обʼєктивно сприймала стосунки.

Ми зустрічались 8 місяців і розійшлись паскудно. Все почалось з того, що він неочікувано почав віддалятись, при тому, що не було ніякої обʼєктивної проблеми. В якийсь момент ми обоє зрозуміли що дійсно потрібно поговорити. І якщо з моєї сторони це виглядало просто як щось, що варто просто проговорити і все буде ок, то з його сторони було щось, від чого він хотів втікти. Ця людина з самого початку була з уникаючи типом привʼязаності, і низьким рівнем емоційного інтелекту, але на жаль зрозуміла я це пізно.

Власне у той вечір ми обсудити все і одночасно нічого толкового, але він прийшов до таких висновків: 1) у нас нема спільних хобі, тому нам нема що робити разом. 2) у нього задохуя «специфічних» фетишів які я не хочу виконувати тому, ми не задовільняємо одне одного у ліжку. 3) він перестав відчувати емоційну залученість до всього загалом. Короче цих аргументів йому було достатньо, щоб розійтись. Але просто найсмішніше те, що він сам собі протирічив у всьому!! Я не буду в це заглиблюватись, інакше затягнеться на довго.

Переходячи до суті, розрив був паскудний, тому що я зрозуміла наскільки він був несправедливий зі мною. Одразу після розриву я почала усвідомлювати наскільки мені було боляче в цих стосунках, як нечесно зі мною поступали, а най іронічніше, що він і сам толком не розумів багатьох речей які він зі мною робив, і чому.

І тут почалось пекло для мене. Я не могла і повсякдень не можу перестати рефлексувати на цю тему, постійно прокручуючи в голові всі образи, всю біль, всю несправедливість і іронію ситуації. Сам процес «згадування» про колишнього повʼязаний не з тугою і любовʼю до нього, а з неймовірною образою на межі з ненавистю, і так день за днем, я постійно прокручую в голові різні сюжети, як я могла б відповісти або уникнути тої чи іншої ситуації. Ще на початку розриву я «помстилась» йому, відплативши тою ж монетою що і він мені, хоч це і дало мені полегшення, але я не отримала того бажаного відчуття завершеності і легкості.

Для мене самої це вже на рівні якогось абсурду. Я живу думками про несправедливість і образу, ніяк не можу відпустити. У нього вже напевне нове життя і він навряд згадує мене, просто живе далі, а я досі у цьому варюсь. Мені здається це так жалюгідно з мого боку, мені вже просто соромно.

Після розриву я повернулась до без сенсорної рутини яка мене добиває. Університет -> дім -> прокрастинація -> сон, і так по колу уже більше 3х місяців. Мені здається це мене руйнує, бо я почуваюсь через це нещасною і вже просто не знаю що робити….

Ще хотіла додати, що я не просто нию весь цей час, я намагаюсь постійно щось робити з цим, намагаюсь переключитися на щось інше і змістити фокус уваги, але все рівно повертаюсь до цих думок……

ДИСКЛЕЙМЕР! Я нікого не засуджую і не хочу зачепити, я можу не коректно виражатись, але не маю поганих намірів. Я дивлюсь на це через призму свого досвіду і сприйняття!!

Я щиро не розумію цього фетишу. Для мене це на рівні відхилення і чогось нездорового. Знаючи що у людини куколд-фетиші, я вже прикидаю в умі які у неї були взаємостосунки з батьками, і для мене це показник зламаної психіки.

Звісно я можу бути неправа. Але якщо подивитись обʼєктивно: це збочення яке легко може виходити за межі будь-якої приватності у партнерстві. Наприклад, коли хлопець скидує нюдси дівчини іншим збоченцям, якщо його дівчина займається сексом неправильно користуючись контрацепцією. Конкретно розглядаю кейс стосунків хлопця (куколда) і дівчини. Це настільки сильне бажання бути приниженим, що балансує з чимось гейським. Коли чоловік готовий злизувати чужу сперму з дівчини в яку кінчили. Виконувати різні неприродні махінації зі своїм статевим органом (клітки вірності, фізичні увіччя).

Власне, суть в тому, що я не розумію як бажання такого сильного морального або фізичного приниження може задовільнити сексуальні потреби психічно здорової людини?