r/Ukraine_UA

Привіт усім.

Мені по роботі часто доводиться возитися з різними форматами: то PDF стиснути, то HEIC в JPG перегнати для звіту. Кожен раз одна і та сама історія: або сервіс просить гроші після другого файлу, або завантаження висне на 50%, або (що найгірше) у сервісу кацапські хвости.

Вирішив, що досить це терпіти, і за пару вечорів зібрав свій інструмент - File-Glide.

Чому він кращий за більшість:

• Швидкість: Крутиться на швидких серверах, обробка йде миттєво.
• Приватність: Ніяких реєстрацій, збору пошт чи іншого спаму. Зайшов - зробив - вийшов.
• Чистота: Ніяких поп-апів на весь екран.

Зробив проект для себе і друзів, але зараз виводжу в паблік. Буду вдячний, якщо потестите і напишете, що ще варто додати. Якщо тулза збереже вам трохи нервів - буду радий апвоуту.

Посилання:file-glide.com

https://preview.redd.it/8w1r6nhuzcwg1.png?width=1277&format=png&auto=webp&s=f74877dd1e6011928aed477a573c1d4f7c8092d1

Привіт! Поділюся історією, як помилка продавця на eBay стала моїм везінням.

Замовляв звичайний T430, а приїхала топова "еска" (T430s) у жахливому стані, але з дуже крутою начинкою: i7, SSD Samsung та дискретна графіка NVS 5200M. Весь ремонт обійшовся у смішні 5 євро!

У відео показую:

• Як оживити техніку, яку продавали як "дефектну". [00:32]
• Жах під кришкою: кулер, який не бачив чистки 14 років. [01:45]
• Факап з MOSFET-транзистором та як тепер працює ноутбук без тачпада. [02:26]
• Чи тягне цей 14-річний "дід" GTA 5 у 2026 році? [05:45]

Цікаво почути вашу думку: чи варто зараз купувати такі старі ноутбуки під відновлення, чи краще не грати в "лотерею"?

Дивитися відео тут: 👇https://youtu.be/rT_phrPOUuU

Доброго дня усім:) цікаво дізнатися думку спільноти про стосунки , де дівчина старша хлопця, скажем так різницю в 5-7 років. Чи був у когось такий досвід та як довго він тривав? Ким ви себе почуваєте в таких відносинах, хто більше "веде", чи є якісь труднощі з думкою оточення?

Перший пост, строго не судіть)

Фанати культової української гри S.T.A.L.K.E.R. 2 отримали приємну новину від мережі АТБ. Через шалений попит на альманах «Пам’ять Зони» компанія вже запустила виробництво другого накладу й збирає заявки на третій. Попит на першу партію був надзвичайний і він розпродався буквально за кілька годин після старту акції 15 квітня 2026 року.

Поясніть як правильно спілкуватись з інтровертом ?

Що мені уникати , що можна казати , що робити. Що точно не робити , а шо точно можна робити ?

Вітання! Мій випадок специфічний. Загалом пропрацював десь 7 років в місцевому інтернет провайдері в своєму рідному місті, коли жив в Україні. Спочатку техніком монтажником, потім інженером технічної підтримки. Так як провайдер був невеликий місцевий, не гігант по типу Київстар чи Фрінет, там не було корпоративної шизи, понять support L1, L2. я там був і L1 і L2 одночасно, з доступом до мережевого обладнання. Останні роки на мене також скидували роботу системного адміністратора, наприклад налаштування комутаторів і серверів. По суті я був багаторукою Шивою як це часто буває в наших реаліях в невеликих компаніях. В 2022 на початку війни я виїхав зі свого міста. Коли ситуація в країні більш менш стабілізувалася ближче до осені 2022 мене покликали назад, але я назад вирішив не повертатися, а поїхав в Київ. В Києві жив два роки, працював в сфері не зв'язаній з IT взагалі, і заробляв значно краще ніж в тому провайдері. Потім я зрозумів що мене тягне в IT, я став підтягувати англійську, моніторити вакансії, вибирав собі напрямок враховуючи знання та попередній досвід. Я непогано знав мережі, адміністрування Linux, bash скриптинг, API, MySQL,  досвід с системами моніторингу Zabbix та Grafana. Хотілося в DevOPS та Cloud. Почав вчити AWS, GitLab CI/CD, Jenkins, Docker потихеньку. В 2024 в мене з'явилася можливість виїхати з України. Не буду вдаватися в подробиці, але це був шанс який буває один раз в житті, і я їм скористався. Поїхав в  Болгарію, бо тут були зв'язки, люди, які допомогли з житлом та роботою (по місцю, не в IT). Також розрахунок був на те що я потім знайду full remote роботу, аренда житла і ціни взагалом тут одні з найнижчих в ЄС, і знайшовши full remote роботу можно було б якось жити. В 2025 я проходив курс по AWS, готувався навіть до екзамену Solution Architect Associate, зробив  web сайт який крутиться на AWS з використанням Application Load Balancer, RDS, Docker, Fargate. Я вірив в те, що я це все вивчу, і буду подаватися на вакансії типу DevOps чи Cloud Support Engineer. Я розумію що напевно це був сіфізов труд, що в 2026 ніякі петпроекти чи сертифікати по тому ж AWS нікому не потрібні. Тільки комерційний досвід, якого в мене немає.  Вакансії де фігурує AWS там в вимогах майже всюди 3+роки досвіду з AWS. Junior DevOPS вакансій майже немає. Я надсилав резюме на позиції NOC Engineer, L2 Support. Взагалі відсилаю резюме на вакансії, де я на 70-80% підхожу по вимогам чи мав якийсь досвід зі стеком технологій, вказаних в вимогах. Але поки глухо. Якщо шукати full remote по українським сайтам пошуку роботи, то HR пару раз кликали на скрінінг на L2 Support. Але до техспівбесіди я так і не дійшов. Може тому що я вказував бажану зарплату 1000+ долларів. Може знайшли інших, не знаю, реальних причин все рівно не назвуть думаю. Є вакансії, де стартова зарплата 400-500 долларів, на які просто фізично не проживеш за кордоном коли тобі треба оплачувати оренду житла. В Болгарії завжди можна знайти фізичну роботу, де дають житло і зарплата може бути 1000 євро і більше. Але якщо я травмуюсь чи зірву спину, і не зможу фізично працювати, тоді що? дорога тільки в сторожі з мінімальною зарплатою в 500 євро? Що стосується пошуку роботи в Болгарії в сфері IT, чи в інтернет провайдерах місцевих, то тут своя школа айтішників мережевиків сильна, і мою кандидатуру напевно будуть розглядати тільки якщо напевно не зможуть знайти місцевого болгарина. Це я так думаю. Надія тільки на світові аутсорсингові гіганти з офісами по всьому світу, в тому числі в Болгарії, де не потрібна ідеальна болгарська і все на англійській, тут можна зачепитись теоретично. Але як мені адаптувати своє резюме щоб мене не відсіяла система АТS і попасти хоча б на скрінінг HR? Для них мій досвід в місцевому українському інтернет провайдері кілька років тому, плюс те що я закінчував місцевий політех в 2010 році це ні про що напевно. Коли там 100% є кандидати які в Болгарії закінчили умовний Софійський універ по спеціальності Computer Science в 2024 чи 2025 році наприклад. І яким не 35+ років. У мене є пару друзів, які працюють в IT і дають мені поради. Один каже перероби резюме, вкажи що працював в провайдері до 2025 чи хоча б 2024 року а потім був Relocation. Також не вказуй свій вік і в якому році закінчував ВУЗ. Бо якщо HR побачить що там 2010 рік випуску, вона зрозуміє що ти дядько 35+ Дехто радить заповнити дірку career gap типу набрехати що займався фрілансом. Але ж на техспівбесіді можуть про це питати і вскриють обман легко. Один друг взагалі каже що я в дуже мало компаній резюме розсилаю. Я йому кажу що розіслав в десятки компаній резюме. Він мені каже що треба в СОТНІ а не десятки, писати напряму HR в Linkdin і шукати за межами Болгарії в інших країнах. Але толку мені шукати компанію, яка не має представництв в Болгарії чи в Україні і не зможуть мене працевлаштувати? Я налоговий резидент Болгарії. А якщо писати напряму незнайомим рекрутерам, вони все рівно скажуть присилати резюме. Я вже замислююся над тим щоб поховати ідею знайти якусь роботу в IT і думати чим іншим зайнятися. Бо вчити далі щось, проходити знову якісь курси, робити пет проекти просто немає мотивації коли тебе навіть на техспівбесіду не кличуть і не дають жодного шансу проявити себе. Хоч обклейся тими сертифікатами, думаю буде теж саме тільки гроші витрачу і нерви. Поки я в 2025 році вчив DevOPS, проходив курси AWS, готувався до сертифікації, знайомий після втрати роботи в Болгарії за цей час пройшов курси водія на категорію С і вже робить на грузовику за 1200-1300 євро, поки я такий розумний сижу з дулею і мрію про DevOPS чи Cloud Engineer, а мене на L1-L2 support навіть не беруть. В мене останнім часом складається враження, що в IT тільки по знайомству є шанси потрапити, бо фронтальна атака на загальних підставах через сайти та HR поки не працює. Може я щось не те роблю. Підкажіть як бути будь-ласка, може хтось мав подібний досвід.

Мені 23, я з України, вже кілька років живу в Польщі. Переїхала на навчання, поступово будувала життя самостійно. Півроку тому моя мама (57) теж переїхала сюди після багатьох років заробітків за кордоном. Згодом приїхав і батько, але зараз він знову в Україні.

Я думала, що коли вони обоє переїдуть, то просто будуть жити разом своїм життям, а я буду бачитися з ними час від часу. Але цього не сталося.

Я думала, що коли мама буде ближче, нам стане легше спілкуватися. Вийшло навпаки.

Спочатку вона не могла знайти роботу, сильно нервувала, і це часто переходило в крики та звинувачення всіх навколо. Вона постійно хотіла бачитися, а мені потрібен був простір. У той же час у мене були проблеми на роботі і я втратила частину друзів, тому і так було важко.

Коли приїхав батько, ситуація ще більше загострилася. В дорозі він казав, що його все дістало і він може просто розвернутись і поїхати назад. Коли я сказала, що мені це боляче чути, бо я переживаю, він відповів, що йому байдуже. Це типова для нього поведінка — він дуже агресивний, різкий, і я боялася його з дитинства.

Коли він приїхав, він кричав і матюкався. Мама часто говорить, який він поганий, але поруч із ним мовчить і підлаштовується під нього.

Після одного з конфліктів я сказала, що не буду з ним спілкуватися, поки він не вибачиться. Мама тиснула на мене, що «це ж батько». Через кілька днів, коли я була в дуже поганому стані через роботу, вона дала йому слухавку, і він вперше в житті вибачився. Я тоді навіть не змогла нормально це усвідомити.

Пізніше він поїхав в Україну, знову почав пити (він алкоголік, але вони це заперечують) і зараз говорить, що хоче повернутися.

Проблема в тому, що після їхнього приїзду я зрозуміла: я більше не хочу таких стосунків.

Мама дзвонить по кілька разів на день, питає де я, що роблю, з ким. Це відчувається як контроль. Якщо я відмовляюся зустрітися, вона ображається і тисне на почуття провини. Вона ставиться до мене як до дитини. Був випадок, коли вона просто передала телефон фармацевту, нічого не пояснивши.

Також вона не приймає мої емоції. Коли я плачу або намагаюся щось пояснити, вона починає кричати. Каже, що в її дитинстві не можна було плакати і її за це сварили, тому я теж не маю так поводитися. Я багато разів пояснювала, що так проживаю свої емоції, але вона не чує.

У дитинстві вона часто перекладала на мене свої проблеми — розповідала, який батько поганий, влаштовувала істерики, навіть погрожувала покінчити з собою під час сварок і питала, чи я цього хочу. Я тоді була підлітком.

Коли мені було 14, вона поїхала на заробітки, і на мене лягли всі домашні обов’язки. Батько майже нічого не робив, багато пив, не працював. Він не брав участі в моєму житті: не приходив на мої виступи, не вітав з днем народження, часто реагував агресією навіть на дрібниці.

Зараз я бачу, як це на мене вплинуло. Це відображається і на моїх стосунках з людьми, і особливо на стосунках з хлопцями — точніше, на їх майже повній відсутності. Я проходила терапію (зараз не можу собі дозволити), і почала розуміти, що маю право не спілкуватися з батьками, якщо це мені шкодить.

Але мені важко. Є почуття провини, обов’язку і страх — особливо через те, що батько може знову приїхати.

І ще я відчуваю сильну самотність. Мені нема з ким це обговорити. Є лише один друг, але він не вміє підтримувати і зазвичай просто мовчить.

Тому питання: чи я погана людина за те, що хочу дистанціюватися або навіть припинити спілкування з ними?

Вже деякий час хочу знайти штуку, яка б виконувала роль виносу для телефона на кермо велосипеда. Типу як для велокомп’ютера, але для телефона. Чи є таке взагалі? Якщо є — яка ціна і де придбати?

Вітаю спільното!

З'явилась потреба в придбанні авто для служби, тому останнім часом (завдяки алгоритмам інсти 😅) трапляється доволі багато оголошень від різних компаній з пригону авто. Але трошки бентежать всілякі "страхові платежі" при пошуку авто компанією і т. п.

Можливо в когось є досвід співпраці з подібними компаніями і можете порадити якусь?

Цей допис більше як потеревенити, відволіктися від ситуації. Впринципі я розумію що з часом все пройде.

Тож вчора мені написала дівчина що не хоче крутити мені голову бо вона зараз не відчуває нічого не сумує за мною і тд. Тут оточнення її специфіка роботи те що вона їзде у відрядження часто а зараз поїхала на дуже довго вже пройшло 39 днів з цього моменту як її немає. Також вона доволі рідко має змогу відповісти.

По факту ми договорились що після цього відрядження ми почнем справжні стосунки а зараз це було більше як секс по дружбі щось тіпа того.

Хоча я і пробував сказати що її відчуття можуть бути повязані з оточенням на роботі але вона сказала що ні я згаю про що говорю. Я вирішив не тиснути бо сенс. Хоча вона писала що ми ітак ще зустрінемось бо її речі в мене але вона не хоче крутити голову.

Логічно що я розумію що це файно з того боку вона розуміє що не відчуває нічого і просто сказала. Впринципі я теж розумів що ці стосунки не довго протянуть в планіз її відрядженнями але я хочу продовження але й через силу її не заставлю.

Так що вот таквот як спонтано це все почалось так і кінчилось. Та що там казати в мене більше постів про неї ніж про себе хех. Тож зараз думаю треба максимум роботи, заннять щоб менше думати про це. А там вже буде як буде. Та можливо коли ми зустрінемось то обговорим це все але надіятись на продовження я не хочу.

Ще з проблем це те що я знаю багато її минулого в стосунках, її вподобання і те що вона би хотіла в інтимному плані не те щоб це критично. Але в нас є багато спільних друзів і ці бажання пересікаються з ними. Проблема побороти думки якщо вона почне зустрічатись з ними і робити ие про що тільки я знаю. Хоча не думаю що вона так вчине але це тривожить мене. Так що вчора думаючи про це і як це виглядатиме мене чуть би не вирвало я перший раз таке відчув.

Хех можливо забагато часу я приділив щоб поділитись те чого вде немає. Але дякую всім хто прочитав та й відповідь щось написав. Час вилікує це все. Гарного вам дня

Мені 22 роки, виріс в селі. Раніше, ще до карантину, ми збиралися з друзями, однокласниками на дискотеках, в кафе, на стадіоні. Друзі приводили своїх друзів, братів, сестер, до декого приїздили товариші, родичі з міста, і так заводили нові знайомства. Потім підтримували спілкування в соцмережах, були якісь спільні інтереси, теми для розмов. А зараз переїхав у велике місто і все звелося до сценарію "робота-дім". Навчання в університеті пройшло онлайн, тому нових друзів не завів. На роботі колеги старші за мене, відносини далі професійних не заходять. Друзі роз'їхалися, максимум - можемо написати раз на кілька місяців: як у кого справи. Це таке доросле життя, чи це лише в мене так?

P.S. Уточню, що село, як це можна сказати, "цивілізоване", є школа, лікарня, стадіон, дитячий та спортивний майданчик, з десяток або півтора магазинів, декілька кафе, асфальтовані дороги та встановлене освітлення вулиць, по селі проведено оптоволокно. Бо дехто думає, що село - це одна вулиця і три хати на ній.

Привіт! Я вперше щось публікую на Реддіті й сподіваюся на вашу допомогу.

Я студентка 4 курсу психології, зараз пишу диплом і проводжу дослідження про те, як наші люди справляються зі стресом в умовах воєнного часу.

Опитування повністю анонімне, тому немає про що переживати.

Для Вас це займає всього лиш 15-20 хв Вашого часу, а для мене це ВЕЛИЧЕЗНА допомога🥺 (потрібно щоб пройшло дуже багато людей)

Для людей віком 14 - 45 років.

Буде дуже круто, якщо пройдете і я буду ДУУУУЖЕ вдячна кожному з Вас!!!

[P.S. там є прикольні картинки, чекніть самі☺️ Я старалась]

Мені стало цікаво, чи хтось в Україні читає вебновели. Може хтось навіть пише ? Було б класно, якби цей сегмент був і у нас також. Чи дивним взагалі вважається читати вебновели ? Цікаво почути думку інших...

Привіт усім. Хочу дізнатися думку старших і більш досвідчених людей, бо сам не впевнений, як правильно вчинити.

Мені 18 років. Близько місяця тому я влаштувався на свою першу більш-менш нормальну роботу — адміністратором у комп’ютерному клубі. Зараз серйозно думаю про звільнення, але не впевнений, чи це правильне рішення.

Працюю неофіційно, зарплату отримую «в конверті». Часто беру нічні зміни — з 22:00 до 08:00. Але, окрім цього, вдень я також маю постійно моніторити чати, бронювати місця клієнтам і виконувати інші завдання.

Проблема в тому, що навіть у неробочий час я зобов’язаний відповідати. Якщо я не відповідаю 20–30 хвилин — мене штрафують. При цьому за цей час мені ніхто не платить.

Останнім часом керівництво, як на мене, почало переходити межі:
– часто штрафують без нормального розбору ситуації
– можуть зробити виговор і назвати «найгіршим працівником»
– немає бажання розібратися, що сталося насправді

У колективі теж не відчуваю себе комфортно — нічого прямо не кажуть, але ставлення відчувається.

Я студент. Коли влаштовувався, мені казали, що робота не заважатиме навчанню. Але зараз закінчується семестр, і складається враження, що мені, навпаки, тільки ускладнюють життя.

З одного боку, я хочу звільнитися. З іншого — мені потрібні гроші, і я не хочу знову витрачати кілька місяців на пошук роботи.

Буду дуже вдячний за поради: що краще зробити — терпіти далі чи звільнитися і шукати щось інше?

Привіт

Можливо хтось і стикався з таким, тому запитаю

Я хочу розлучитись.

Вдома дружина не приділяє уваги мені. Жити стає нестерпно, вічно тільки претензії до мене і більше нічого. Все про що розмова тільки гроші, гроші і гроші, хоча заробляю я непогано, але всерівно їй завжди мало

Все б нічого, але в нас мала дитина і я не знаю, що робити

Всім привіт! Потрібна порада від тих, хто працює в б'юті-сфері або проходив схожий шлях.

Нещодавно я закінчила курси бровиста та лешмейкера. Опублікувала оголошення про пошук роботи в салоні, але відповідей немає. Зараз побачила вакансію адміністратора в одному з місцевих салонів. І от тепер гризуть сумніви:

1. Чи реально поєднувати роботу адміна з практикою майстра в тому ж салоні? Чи не буду я просто "дівчиною на телефоні", яка втрачає навички?

2. Можливо, хтось так починав? Це допомогло вам зайти в професію чи, навпаки, завадило?

3. Чи варто писати в усі салони підряд, що я шукаю роботу майстром?

Робота адміністратора для мене також приваблива. Я розумію масштаб цієї роботи і те, що буде складно, але там був би стабільний графік і зарплата. Проте "забити" на роботу бровиста і лешмейкера я теж не можу, бо вклала в це сили й час.

Буду вдячна за будь-які поради, досвід чи критику. Як би ви вчинили на моєму місці – йшли працювати адміністратором заради досвіду в б'юті чи продовжували б стукати в двері саме як майстер?