Що ви робили?
Мені зараз дуже хуйово. Часто в мою голову приходять думки про сам0губств0 (просто думки). Я просто не бачу сенс продовжувати життя. Воно дуже болюче і метушливе для мене, а смерть здається навпаки якоюсь спокійною. Єдина думка, що мене зупиняє, це те, як відреагують моя сім'я і друзі. Я не хочу їх засмучувати. Та й мій характер такий, що я майже ніколи не здаюся, тому я все ще думаю, що ситуацію можна виправити.
Можливо навіть я і вирішив її вже зараз, якби не був обмежений певними умовами:
Я не хочу нікому розповідати про мої думки, тому що я думаю, що вони можуть нашкодити іншим. Можна навіть сказати, що я просто не хотів би ділитися цими думками. Не хочу забирати їх ресурси на мою підтримку. Як правило я завжди намагаюся здаватися веселим та безтурботним, піднімати іншим настрій, тому інший бік мене міг би їх шокувати.
Я не хочу йти до психотерапевта, бо в моїй ситуації це дуже важко приховати. Плюс я не певен, що він мені взагалі допоможе. До того ж я в іншій країні, де все відбувається на іноземній мові, і так донести свої думки буде набагато важче.
Я не можу відволіктися на мої цілі чи поставити нові, тому що я часто переконуюсь в тому, що вони для мене недосяжні, так як мені дуже важко конкурувати з кимось і самовиражатися перед іншими (можливо я маю соціофобію). В більшості я сильно стараюся, але ці старання просто ніхто не бачить, бо я їх не хочу показувати.
Постійні думки про моє жахливе становище переслідують мене кожен день. Тобто я не можу про це забути і завжди замислююсь про якесь рішення. Іноді я відчуваю жаль з боку оточуючих і я це ненавиджу. Не люблю, коли мені кажуть компліменти, або хочуть підтримати, тому що, знову ж таки, думаю, що вони це роблять через жаль. А це все доводить мою слабкість і приходять погані думки.
Я не вірю у свободу волі. Я вважаю, що моя генетика, виховання і середовище вже все вирішили, тому мало, що мені може допомогти.
Часто я атакую сам себе і думаю, що проблема в мені. Це також погіршує ситуацію. Хоч і не можу зрозуміти, що саме я роблю не так. Я думаю, що мені не вистачає чогось тваринного, типу бажання йти по головам і наплювати на всіх, але я так не можу. Я завжди намагався допомагати іншим, але коли допомога знадобилася мені, я не можу її отримати.
Якщо хтось має якусь пораду, я був би радий її почути. Можливо навіть хтось був або є у схожій ситуації. Можете писати максимально критично.