Колись на буктубі хайповою книгою була «Маленьке життя» Янагіхари. Типу всі ридають, бо це емоційно нищівна історія і все таке. Саме те, що мені треба, подумав я тоді, і взявся читати. Але був розчарований, бо нічого по-справжньому fucked up там не побачив. Для мене це натягнута історія з купою стереотипів про багатих геїв і передбачуваним сюжетом. До героїв - особливо до головного, який весь такий класний, розумний і зламаний - я залишився абсолютно байдужим.
І ось, коли я вже менше за все на це розраховував, прочитав «Не відпускай мене» Ішіґуро. І знайшов саме те, що шукав у «Маленькому житті». 100% влучання. Схожі емоції переживав колись хіба що зі «Стоунером».
Тому пропоную в цьому треді рекомендувати літературу для любителів такого типу книг. Що я маю на увазі: без чорнухи чи відвертого насилля, але й не якусь сльозливу мелодраму. Ось «Не відпускай мене» і «Стоунер» - це якраз той тип, більше щось не можу згадати гарних прикладів (мабуть тому, що я не дуже багато подібної літератури прочитав).