Зима в Україні, дме вітер в окоп
А в ньому відважні солдати.
Не видно уже - де бліндаж, де сугроб
І хочеться воїнам спати.
ㅤ
Але не змикають очей ні на мить,
Бо ворог не спить, не дрімає
В окопі маленька свічка горить
Та слабо вона зігріває.
ㅤ
Вже ніч настає, лише вітер свистить
Та вибухи враз пролунали -
Розбитий снарядом барак їх горить,
Йдуть бійці розбирати завали.
ㅤ
Шукаючи там побратимів своїх,
Що на посту їх міняли,
Знаходили хлопці лише неживих
І ворога голосно кляли.
ㅤ
Здалека почулось моторів ревіння -
У бій ішли танки ворожі.
До воїнів наших явились видіння
Неначе ті ангели божі.
ㅤ
Привидівся хлопцям славетний козак -
Про волю лиш його мрії.
Згадали вони і про гайдамак,
Й як бились стрільці січовії.
ㅤ
Згадавши про подвиги пращурів славних
До зброї солдати взялися
І думи були про дівчат їх коханих
І рідних, що вдома лишились.
ㅤ
Не страшно було їм загинуть
За вільних наших людей,
Лиш сумно було, бо не вернуть
Вони вже до рідних сімей.
ㅤ
Тут бій розпочався запеклий
Укрилися кровʼю сніги
Відправивши ворога в пекло,
Стрільці українські лягли.