Всім привіт.
Новий четвер, нова історія.
Хтось читав книгу “Жінки” Чарлз Буковскі?
Поговоримо про них. Одразу кажу — історія буде довга, тому кому впадлу читати — допобачення телебачення.
Вже не далекий, але 2019 рік. Мені запропонували роботу в компанії по продажах, я залюбки погодився. Команда була невелика — 7 людей: 3 дівчини і 4 хлопця.
За моєю спиною мене називали “ЕлДжей”, напевно тому що я був такий весь модний і блідий, але не про це.
Прийшов я в компанію літом і працював старанно, виконував плани і все було наче добре.
З цих трьох дівчат одна була одружена, а дві інші були як то кажуть самотніми.
Ось про них я і хочу розказати.
Вони були абсолютні протилежності.
Одна вся в татуюваннях, біле волосся, такий хижий сексуальний погляд, яка не питає “можна”, вона просто бере.. Назвемо її Лана.
Інша навпаки — стримана, без єдиного тату, чорноволоса, вся така манерна. Назвемо її Алексіс. Я про неї думав, що це та сама “правильна” жінка, яка навіть зайвого слова не скаже.
З усіма були суто робочі моменти. Ніяких натяків, ні флірту, ні поглядів — абсолютно нічого.
Настала осінь, холодно. Я пам’ятаю той день — це був понеділок. Навіть у мене залишився скрін цього повідомлення, але так як тут правила сабу, що російська мова заборонена, я його не викладаю.
Так от.
Понеділок, вечір. Я сиджу вдома з другом, у мене пляшка білого сухого та два жирних джоінта, граємо в Xbox — і нічого не передвіщало біди.
Але тут смс о 6 вечора:
“привіт, шо ти як? як здоров’я? які плани на вечір?”
І наступне:
“не хочеш сьогодні мене трахнути?”
Це була вона — Лана.
Цей маленький деспот з татуюванням показав своє обличчя.
Як думаєте, через скільки я вигнав кента з хати і почав прибирати? правильно — 4 хвилини.
Вона приїхала. Ніч була дуже цікава.
На ранок нам їхати на ранкові збори в офіс. Вона вийшла раніше та поїхала громадським транспортом, я поїхав на машині.
В офісі ми зустрілись як абсолютно чужі люди. Було навіть кумедно розуміти, що вночі все було інакше, а тут ми робимо вигляд, що нічого не було.
Ми продовжували цю гру ще 2 місяці і ніхто нічого не знав і не розумів.
Потім зима, корпоратив.
На нього Лана не пішла і прийшла та сама стримана чорноволоса дівчина — Алексіс.
Танці, алкоголь, атмосфера.
В команді знали, що я іноді балуюсь травою, і я взяв із собою на корпоратив.
Все було нормально, пора вже їхати додому.
І тут вона підходить до мене і каже:
“я їду додому, ти зі мною?”
Як ви гадаєте що я відповів? правильно.
Через 10 хвилин я вже цілувався з нею на задньому сидінні таксі.
Ніч була цікава. І ця стримана дівчина виявилась взагалі не такою стриманою як всі думали.
І от тут починається справжній цирк.
Бо нас бачили.
І це розноситься по офісу так швидко, ніби хтось відкрив шлюз.
І ситуація стає максимально брудною:
- одна знає, що було з іншою
- інша думає, що вона єдина
- а я між ними і вже розумію, що це не “роман”, а якась гра, де я навіть не знаю правил
Але вибуху не було.
Взагалі.
І от фінал.
Через деякий час Лана підходить як ні в чому не бувало і каже:
“Я знала про неї.”
пауза
“І вона знала про мене.”
ще пауза
“Ми нічого не приховували.”
Я спочатку навіть посміхнувся — думав, зараз буде якась драма, образи, стандартна історія.
Але вона дивиться спокійно і продовжує:
“Ми це все контролювали з самого початку.”
і далі:
“Ми просто хотіли подивитися, як ти себе поведеш.”
Я ще тоді не до кінця зрозумів, про що вона говорить.
І вона добиває:
“Ми з Алексіс домовились ще до того, як ти взагалі щось встиг подумати.”
пауза
“Ти не був вибором.”
ще пауза
“Ти був сценарієм.”
І от тут стає ясно найгірше.
Лана і Алексіс не просто знали одна про одну.
Вони з самого початку грали це разом.
Без випадковостей.
Без “так вийшло”.
Без хаосу, який я собі уявляв.
І весь цей “службовий роман”, який я сприймав як свою історію…
виявився просто їхнім експериментом, де моя роль була прописана заздалегідь.
Я думав, що я в центрі подій.
А насправді події просто спостерігали за мною.
І десь в голові тоді дуже чітко згадалась фраза: “Все жінки різні. В основному вони здаються поєднанням найкращого і найгіршого — і чарівного, і жахливого. Я, втім, радий, що вони існують.”