Вітаю. Зараз я в максимально погано становищі яке тільки міг собі уявити.
Коротко розповім про себе: мені 27 років, я військовослужбовець, а якщо точно контрактник. Пішов до лав збройних сил в 23 роки коли почалась війна.
До війни я постійно працював, завжди мав гроші на життя. Ніколи не відчував себе бідним бо любив (так, любив) працювати. Жив з дівчиною але стосунки були дуже складні. Постійні сварки, розходження примирення і так далі.
Я захоплювався розробкою додатків, вчив мови програмування і в цілому хотів розвиватись.
Одного разу, будучи на відпочинку з двоюрідним братом в одному місті, вночі, ми вирішили зайди в ігровий зал. Так, той самий. Ніколи я не думав що мені сподобається, і, насправді, мені не дуже сподобалось спочатку. Я не розумів як можна відчувати ейфорію від цих криво намальованих іконок бананів чи винограду. Здалось що це просто якийсь дивний вид відпочинку але все ж я пару разів спробував і на диво виграв декілька сотень.
Через рік після цього (я вже й забув за це) я дивися фільм в інтернеті і в моменті побачив рекламу якоїсь гри (я не буду називати це прямою назвою). До слова, це був теплий літній ранок, я прихворів та не пішов на роботу і мав через це чудовий настрій)) знаю що звучить протиріччя але інколи дуже заморювався і хотілось, думаю, як і усім, відпочинку серед робочого тижня.
Так от, йдем від води.
Я зайшов на один із відомих сайтів і закинув 200 гривень які перетворились в 4к за пів години. Наступні 200 гривень далі джек пот в майже сто тисяч. Мене настільки сильно це здивувало, я відчув що виграв це життя за один день.
На дрові, на хвилинку, був 2018 рік, це була дуже хороша сума грошей.
І ось з цього моменту я почав все частіше заходити на цей сайт де моя ейфорія поступово перейшла в депресію. Так, гроші почались зникати так само швидко як і зʼявилися.
Я пройшов всі етапи болю, від сьогодні купую новий ігровий ноутбук до здав телефон в ломбард.
Я знаю, ви читаєте з осудом, але це хвороба яку я не можу вилікувати. Повірте, я не один такий і не заздрю людям які мають такі ж проблеми.
Пройшло з того часу кілька років, почалась війна і я пішов на службу добровольцем.
Отримав, як пам’ятаю перші бойові десь 50тисяч грн і одразу купив собі новий телефон.
Гроші на карті не чіпав. Чому? Бо більше як півроку завʼязав з іграми. Чесно, я навіть і не думав за них. Як мені це вдалось хай буде таємницею але хорошого там не багато.
Отже, після початку війни, десь через два місяці ми розійшлися з моєю дівчиною. Це було боляче але все таки я розумію що необхідно.
Вона любила бути разом 24/7 а армія любила мене 25/8. Хто в темі - зрозуміє.
З часом на службі мене знову почало тягнути в ігри через хороші суми на карті, бонусом було те, що і решта побратимів грали і навідміну від мене - цього не приховували.
Я ж тримав це все в секреті і досі тримаю. Якось виходить.
Я зустрічаю дівчину, закохуюсь, в неї чудові батьки, вона саме та, яку я хотів все життя. Я, навідміну від неї, не еталон краси. Я думав про неї більше ніж про службу. Розмови з нею стали чимось теплим, вона давала дуже багато підтримки, поради, ми разом працювали на дачі коли я був у відпустці чи на відведенні.
Приблизно після року стосунків ми вирішили одружитися. Дороге весілля, ведуча, найближчі друзі та родина. День який я запамʼятаю на все життя.
Але знала б вона який же треш відбувається в мене. Весь час я грав. Були зльоти і падіння. Так, бували такі суми що вона питала «звідки такі гроші». Були відмазки від повернули борги до крипти. Знаєте самі як це виглядає зі сторони.
Я, доречі, весь цей час не пив алкоголь, я відмовився від нього бо він на мене погано впливає. Як і на всіх, але на мене по особливому. Розповім пізніше.
І от в один з днів літа, я, будучи на полігоні з побратимами з якими пройшов багато всього вирішив випити. Це був коньяк. Я попередив дружину про своє рішення і вона сказала що це мій вибір і вона не проти. Я випив, все було ок і без наслідків. Більше того, випив я з своїм командиром який в свою чергу виявився хорошим мужиком коли пʼє і дав мені, в армії це називається «відпустка по чорному», тобто не офіційно. 7 днів дома за коньяк))))
Після цього я почав вживати все частіше, випивав багато. Почались наслідки. Перші серйозні сварки з дружиною.
Одного разу вона приїхала до мене на службу. Тоді я вже працював в тилу бо чесно кажучи дуже замучився на передку. Дали тилову посаду (відносно) і була можливість жити з дружиною.
Мені передали ящик гідазепаму волонтери, я вичитав що це заспокійливе і випив. І знає що? Нічого.
Потім ще раз і зрозумів що настрій у мене досить не поганий і працювати стало простіше. Через місяць вживання - він закінчився. Це був стресс. Я не спав, не їв, не хотів нічого. Стався нервовий зрив: дружина їхала машиною взимку і злетіла з дороги. Вона розбила бампер та туманки. І знаєте що? Я на неї накричав. НАКРИЧАВ КАРЛ
Я знаю як це виглядає і пишу про себе тільки не хороше, бо хорошого не так багато.
Після цього в нас почилась складнощі в стосунках. Ми постійно сварились, хотіли розлучитися.
Паралельно дружина посварилася з моєю мамою з якою розірвала спілкування. Я хотів їх помирити але нічого не вийшло.
Дружина почала відкрито ставити мене перед вибором - мама чи вона.
Я не вибирав нікого прямо. Я все одно вірив що все налагодиться.
Нагадую, паралельно я весь час граю, пʼю. Гроші то є то нема.
Я вирішую що треба боротись за своє здоров’я і рятувати ситуацію.
Я подаю рапорт на зміну отримувача коштів і зарплата йде дружині. Перших пару місяців все було ок. Я не бачив грошей, платив з її карти через епл пей і все ніби було ок.
Проте, у нас з дружиною були борги через мене. Машина ломалась - ми позичили гроші у батьків. І тд.
Короче сума боргу була десь 140к.
Повірте, я отримував достатньо щоб віддати ці гроші за пару місяців. Але я, так я себе теж вважаю поганою людиною мʼяко кажучи, знайшов спосіб як витягти гроші «з полону». Я поповнював банку моно з епл пей і знімав на карту і далі по маршруту.
І все почалось спочатку.
Весь цей час, найдорожча мені людина, моя дружина, була зі мною.
Вона пробачала мені все, я кричав на неї коли пив. Ми завжди не мали грошей. Це така біль для мене..
Зараз у мене логічний життєвий фінал. Ми розлучаємося, грошей у мене, як розумієте немає, є борги і я на дні.
Задавайте питання.
Дайте будь ласка пораду.
Я знаю скільки осуду буде - я заслужив на це більше за все на світі.
Але я маю надію що можу врятувати своє життя бо зараз мені хочеться його перервати.
Вибачте за помилки в тексті.
Дякую.